ДІТИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ПІСЛЯ КАРАНТИНУ: ПОРАДИ ДОРОСЛИМ
Обов’язково проведіть «екскурсію» садком. Нагадайте, де потрібно роздягатися, де знаходиться туалет, а де — спальня. Ще раз «закріпіть» за кожною дитиною його / її ліжечко та шухляду для одягу.
У перший тиждень усі заняття повинні бути на третину коротшими. Діти сильніше втомлюватимуться і можуть бути більш галасливими, гіперактивними або, навпаки, загальмованими й тривожними.
Діти після карантину можуть інтенсивніше виявляти свої емоції. Перебуваючи в незвичній ситуації — без необхідного тілесного контакту, сенсорних стимулів, змушені постійно зберігати дистанцію, — вони відчувають сильнішу, ніж зазвичай, напругу.
У дітей дошкільного віку ще не розвинений когнітивний контроль. Їм складно дотримуватися великої кількості правил і заборон. Тому можливі протести, істерики, емоційні вибухи. Тож важливо пояснювати дітям їхні почуття, говорити з ними про можливі емоції і реакції, заохочувати, звертати увагу на їхні успіхи й досягнення. Можна, наприклад, запевнити їх, що вони — справжні супергерої здоров’я, адже чудово справляються з усіма правилами та обмеженнями.
Ми не можемо щось забрати, не компенсуючи це чимось іншим. Якщо ми забираємо один вид контакту, один вид діяльності, то важливо запропонувати щось натомість. Наприклад, ви пояснюєте: «Це так складно — не торкатися одне одного ручками. Спасибі, що пам’ятаєте про це. Давайте зараз торкнемся одне одного поглядом (із самого серця)! Це не замінить «обіймашок» і «доганялок», але допоможе нам відчути близькість. Так ми відчуватимемо, що ми разом». Або: «Я бачила, як тобі хотілося це зробити, але ти стримався. Спасибі, що пам’ятаєш про наші супергеройські правила безпеки і здоров’я!»
Як працювати з емоціями дітей? Окрім того, разом із дітьми можна намалювати емоції: наприклад, веселе й сумне личка. Так дітки зможуть показувати ці личка, коли радіють або засмучені. Якщо комусь сумно і потрібна допомога або підтримка — супергерої здоров’я завжди говорять про це прямо, а також допомагають одне одному.
